Каламутна співбесіда

Другий місяць шукаю роботу.

Проходила вчора співбесіду в консалтингову компанію. Компанія спеціалізується на тому, що допомагає юридичним особам отримувати від держави фінансування, перемагати в тендерах та інше.

Керівник чарівно розповідав про те, що з себе представляє компанія і мої обов’язки в бізнес – процесі. Знайомий мені функціонал, великий обсяг роботи в швидкісному темпі, є куди розвиватися, освоюючи нові горизонти і дуже динамічний темп рутинної роботи.

Співбесіда йде відмінно. Спілкування ллється рікою, я солов’єм співаю яка я молодець, керівник нахвалює себе. Повірте, я вмію розташувати до себе на співбесідах.

Настала моя черга задавати питання. І ось тут почалася “полювання на відьом”. Ні на одне моє конкретне запитання я не отримала чіткої відповіді. Ні на один! Мені відповідали без відповіді, багато слів, де немає жодної конкретно сформованої думки. Не знаю як ви, я таке не дуже люблю.

Якщо ви не дожмете і не отримаєте відповіді на свої запитання на співбесіді, то інформацію, яка зависла в повітрі, можна трактувати як завгодно і використовувати проти вас за принципом “це ти дурень не так зрозумів”.

Щоб не бути голослівною. Ставлю питання про переробках. Звичайний питання для людини, у якого, крім роботи є сім’я. Скажу відразу – я не проти затриматися, допомогти колегам, закінчити строкову роботу, я лояльна, якщо цим не зловживають без потреби.

Так от, на свій конкретний питання отримую багатохвилинну відповідь про те, що ніхто не змушує працювати ночами і у вихідні, але терміни виставляють керівники, їх переносити не можна, відповідальність за результат на моїх плечах і за зрив термінів виганяють дуже швидко. Говорив керівник ухильно, без конкретики, з безліччю метафор, прикладів. Чітку відповідь був тільки в кількості тих, кому вказали на двері посл зриву дедлайну – 3 людини за три місяці.

Перевівши на просту мову – переробки в компанії це нормально, за них не платять, тому відповідати тобі однозначно не буду, ти відразу зрозумієш що до чого. Працюють у вихідні, теж без оплати. Тим, кому це не подобається, ми говоримо “до побачення”. У нас конвеєр.

Перехотілося у них працювати. Я не живу в рожевих мріях і тверезо оцінюю ситуацію на ринку праці, але бути однією з трьох у конвеєрі мені не хочеться, шкода свого часу.

І ще вишенька на торті – відділ буде починатися і закінчуватися одним працівником – мною. Але при цьому “допомагати входити в курс справи будуть усі”. Хто ці “всі” відповіді так і не було.